Коли ми наближаємось до середини 2020-х років, думки про людську смертність продовжують змінюватись. Вони базуються на старих ідеях, але з'являються і нові.

«Буття до смерті» Гайдеґера досі актуальне. Це про те, як ми обираємо обличчям до обличчя зі своїм кінцем. К'єркегор та Сартр займалися цим. Вони досліджували, як усвідомлення нашої смерті формує наші вибори.

Останнім часом деякі люди починають заперечувати. Вони не зовсім переконані в старих екзистенціалістських ідеях. Ці нові мислителі зосереджуються на відносинах та спільноті. Навіть коли говорять про смерть.

Психологія продовжує досліджувати вплив смерті на нас. Теорія управління страхом - це велика справа. Це досить дивно, як сильно змінюється наша поведінка, коли ми дійсно думаємо про смерть.

Люди справляються з труднощами по-різному. Дехто прагне слави. Інші тримаються за друзів. Багато хто подвоює свою віру.

Паліативна допомога стає розумнішою. Це вже не просто таблетки. Тепер йдеться про повагу до переконань і збереження гідності.

Смертні ритуали різняться в різних культурах. Здається, нам усім потрібно зрозуміти наше завершення. Але ми підходимо до цього так по-різному.

Розмови про смерть не сповільнюються. Вони стають все більш заплутаними, змішуючи філософію, психологію, етику та культуру. Але, можливо, це добре. Смерть, врешті-решт, не є простою.