Індонезія переживає сувору економічну кризу, насильницькі протести, девальвація валюти та політична напруга серйозно підривають довіру до цього ринку, який колись вважався найбільш стабільним у Південно-Східній Азії за версією Уолл-стріт.
У понеділок індекс Jakarta Composite впав на 3,6%, курс індонезійської рупії до долара США продовжував знижуватися. Ця криза виникла через сильне невдоволення населення зростанням витрат на життя, високими зарплатами політиків і насильством з боку поліції, що стало найсерйознішим викликом, з яким зіткнувся Субіанто з моменту його вступу на посаду.
На даний момент щонайменше вісім осіб загинули внаслідок конфлікту, вулиці основних міст, таких як Джакарта, переповнені протестувальниками. У неділю Субіанто пообіцяв ЗМІ, що парламент серйозно ставитиметься до гніву народу, і депутти будуть змушені скоротити великі субсидії. Водночас він попередив, що "вживаються рішучі заходи" проти протестувальників, які порушують порядок, заявивши, що деякі групи "ведуть до зради та тероризму", і вже наказав військовим та поліції рішуче діяти проти грабежів та насильства.
Я власноруч спостерігав, як ця криза швидко перетворилася. Уряд намагався заспокоїти ринкові настрої, міністр економіки Індонезії Ерланга заявив, що економіка "має міцні основи", пообіцявши підняти економіку через нові стимули. На жаль, інвестори зовсім не повірили, і індонезійська монета та фондовий ринок зазнали великих втрат після поширення новин про протести.
Центральний банк Індонезії заявив, що готовий у будь-який момент втрутитися в ринок, щоб повернути індонезійську рупію до її фактичної вартості. Ринок облігацій також зазнав удару, дохідність 10-річних державних облігацій зросла до 6,335%, тоді як дохідність 30-річних державних облігацій залишалася близько 6,850%, що відображає вимогу інвесторів на вищу ризикову премію.
Цинічно, що деякі міжнародні інвестиційні установи, такі як BlackRock, все ще не вивели свої інвестиції, а навпаки, збільшили їх у довгострокові державні облігації Індонезії. Економіст DBS Bank Радіка стверджує, що довгострокові перспективи зростання країни залишаються добрими. Але цей оптимістичний настрій різко контрастує з реальністю на вулицях.
Індонезія, як четверта за чисельністю населення країна у світі, має 284 мільйони населення і довгий час вважалася надійним ринком, що розвивається. Але сьогодні цей імідж піддається сумніву. У міру того, як тривають вуличні зіткнення і політичні обіцянки літають в повітрі, увага зосереджується на тому, чи зможе уряд швидко відновити контроль, а також чи продовжать іноземні капітали залишатися на цьому неспокійному ринку.
Для уряду Індонезії часу залишилося небагато. Протести не зникнуть самі по собі, а валютний тиск не зменшиться нізвідки. У ситуації, коли інвестори стають все більш обережними, а громадськість вимагає рішень, Індонезія більше не може зволікати.
Криза в Індонезії нагадує нам, що навіть нові ринки, які вважаються стабільними, можуть швидко опинитися в скрутному становищі через політичні та економічні проблеми. Чи зможе цей шторм вщухнути, залежить від того, як уряд збалансує вимоги народу та відновлення довіри до ринку.
Переглянути оригінал
Ця сторінка може містити контент третіх осіб, який надається виключно в інформаційних цілях (не в якості запевнень/гарантій) і не повинен розглядатися як схвалення його поглядів компанією Gate, а також як фінансова або професійна консультація. Див. Застереження для отримання детальної інформації.
Індонезійська економіка потрапила в кризу: монета велике дамп та соціальні заворушення
Індонезія переживає сувору економічну кризу, насильницькі протести, девальвація валюти та політична напруга серйозно підривають довіру до цього ринку, який колись вважався найбільш стабільним у Південно-Східній Азії за версією Уолл-стріт.
У понеділок індекс Jakarta Composite впав на 3,6%, курс індонезійської рупії до долара США продовжував знижуватися. Ця криза виникла через сильне невдоволення населення зростанням витрат на життя, високими зарплатами політиків і насильством з боку поліції, що стало найсерйознішим викликом, з яким зіткнувся Субіанто з моменту його вступу на посаду.
На даний момент щонайменше вісім осіб загинули внаслідок конфлікту, вулиці основних міст, таких як Джакарта, переповнені протестувальниками. У неділю Субіанто пообіцяв ЗМІ, що парламент серйозно ставитиметься до гніву народу, і депутти будуть змушені скоротити великі субсидії. Водночас він попередив, що "вживаються рішучі заходи" проти протестувальників, які порушують порядок, заявивши, що деякі групи "ведуть до зради та тероризму", і вже наказав військовим та поліції рішуче діяти проти грабежів та насильства.
Я власноруч спостерігав, як ця криза швидко перетворилася. Уряд намагався заспокоїти ринкові настрої, міністр економіки Індонезії Ерланга заявив, що економіка "має міцні основи", пообіцявши підняти економіку через нові стимули. На жаль, інвестори зовсім не повірили, і індонезійська монета та фондовий ринок зазнали великих втрат після поширення новин про протести.
Центральний банк Індонезії заявив, що готовий у будь-який момент втрутитися в ринок, щоб повернути індонезійську рупію до її фактичної вартості. Ринок облігацій також зазнав удару, дохідність 10-річних державних облігацій зросла до 6,335%, тоді як дохідність 30-річних державних облігацій залишалася близько 6,850%, що відображає вимогу інвесторів на вищу ризикову премію.
Цинічно, що деякі міжнародні інвестиційні установи, такі як BlackRock, все ще не вивели свої інвестиції, а навпаки, збільшили їх у довгострокові державні облігації Індонезії. Економіст DBS Bank Радіка стверджує, що довгострокові перспективи зростання країни залишаються добрими. Але цей оптимістичний настрій різко контрастує з реальністю на вулицях.
Індонезія, як четверта за чисельністю населення країна у світі, має 284 мільйони населення і довгий час вважалася надійним ринком, що розвивається. Але сьогодні цей імідж піддається сумніву. У міру того, як тривають вуличні зіткнення і політичні обіцянки літають в повітрі, увага зосереджується на тому, чи зможе уряд швидко відновити контроль, а також чи продовжать іноземні капітали залишатися на цьому неспокійному ринку.
Для уряду Індонезії часу залишилося небагато. Протести не зникнуть самі по собі, а валютний тиск не зменшиться нізвідки. У ситуації, коли інвестори стають все більш обережними, а громадськість вимагає рішень, Індонезія більше не може зволікати.
Криза в Індонезії нагадує нам, що навіть нові ринки, які вважаються стабільними, можуть швидко опинитися в скрутному становищі через політичні та економічні проблеми. Чи зможе цей шторм вщухнути, залежить від того, як уряд збалансує вимоги народу та відновлення довіри до ринку.