Крайня межа виглядає по-різному для кожного. Але є деякі явні ознаки того, що хтось досяг свого найнижчого рівня. Проте це не завжди очевидно.

Ізоляція - це велика проблема. Люди віддаляються від друзів і родини. Вони перестають з'являтися. Основні речі стають боротьбою - робота, школа, навіть просто підтримання порядку в домі.

Проблеми з грошима накопичуються. Рахунки залишаються несплаченими. Заощадження зникають. Це досить дивно, як швидко це може статися.

Здоров'я різко погіршується. Особиста гігієна? Забута. З'являються нові проблеми зі здоров'ям, ймовірно, пов'язані з вживанням наркотиків.

Емоції виходять з-під контролю. Коливання настрою. Відчай. Відчай.

Ризикована поведінка зростає. Небезпечні речі. Юридичні проблеми.

Старі хобі? Зникли. Більше немає інтересу.

Виправдання стають нормою. "Це не так вже й погано," кажуть вони. Але це так.

Вони намагаються кинути. Знову і знову. Це не вдається.

Темні думки лізуть у голову. Самопошкодження. Самогубство.

Схоже, що найнижча точка не обов'язково має бути поворотним моментом. Отримати допомогу раніше може бути легше. Професійна підтримка є ключовою. У них є інструменти, щоб допомогти.

Відновлення завжди є варіантом. Виявлення цих ознак може бути першим кроком. Здоровіше життя можливе. Це не просто, але це того варте.